користолюбність

КОРИСТОЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. користолю́бний.

Кинь користолюбність, слугуючи Господу ревно: Нікчемний, хто вигоду звик чатувати недремно (І. Франко);

Сам Хитрово розколупав Голубенка до дна душі; його невпевненість, хисткість, захланність, користолюбність були бояринові вочевидь (Ю. Мушкетик).