користолюбство

КОРИСТОЛЮ́БСТВО, а, с.

Прагнення до користі (у 2 знач.); користолюбність.

Він міг забагатіти.., якби піддався спокусі диявола користолюбства, але той не мав над ним сили (Б. Антоненко-Давидович);

Грабунки й крадіжки, зрештою, перейшли у нього на своєрідну психічну хворобу користолюбства, наживи для наживи (В. Козаченко);

Безсоромне користолюбство заволоділо серцями всіх (П. Загребельний);

Сірко удатний. Ніхто так славно не воював з ватажків.., як він .. Чтив битву святом. Гнушався [гребував] найменшим користолюбством (Г. Колісник).

Значення в інших словниках

1. користолюбство — користолю́бство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. користолюбство — -а, с. Властивість за знач. користолюбний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. користолюбство — КОРИСТОЛЮ́БСТВО, а, с. Властивість за знач. користолю́бний. Колективізм за природою своєю протилежний індивідуалізмові, егоїзмові, користолюбству та іншим проявам старої, буржуазної моралі (Ком. Укр., 11, 1963, 10).  Словник української мови в 11 томах