короб

КО́РОБ, а, ч.

1. Виріб із лубу, бересту, лози і т. ін. для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб.

Назвався грибом – лізь у короб (Номис);

Я обережно поскладала тістечка до великих коробів (С. Андрухович);

* Образно. В цей момент йому дуже хотілося вірити, що доля відміряла йому здоров'я щедрим коробом (Ю. Збанацький);

// іст. Козуб, у якому носили товар коробейники.

Щоб одвернуть руїну і проруб, Нащадок взявся за крамарський короб, Пішов, як дід, по селах (М. Зеров).

2. Верхня частина воза, саней з боковими стінками й сидінням.

Сивоок поволі наблизився до візка.., заліз у луб'яний короб (П. Загребельний);

Тісні кайдани здавлювали ноги так, що підвестися, щоб сісти у воза, він уже не зміг. Двоє козаків .. вкинули його на сіно в коробі (Г. Колісник);

// Кузов автомобіля.

Половняк гримів об залізний короб самозвала [самоскида] (Л. Первомайський);

Ми в'їжджаємо у браму капепе [КПП] і вистрибуємо з короба вантажівки (Ю. Андрухович).

3. розм. Те саме, що жо́лоб 1.

Побрязкуючи прив'яззю, коні гризуть дерев'яні короби й щаблі ясел (І. Кириленко).

Значення в інших словниках

1. короб — ко́роб іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. короб — Кошик; (з лубу) козуб, (великий) кіш.  Словник синонімів Караванського
3. короб — див. кошик  Словник синонімів Вусика
4. короб — -а, ч. 1》 Виріб із лубу, бересту, лози тощо для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. 2》 Верхня частина воза, саней з боковими стінками й сидінням. 3》 розм. Те саме, що жолоб 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. короб — КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал.  Словник синонімів української мови
6. короб — КО́РОБ, а, ч. 1. Виріб із лубу, бересту, лози тощо для пакування, перенесення або зберігання чого-небудь; козуб. Назвався грибом — лізь у короб (Номис, 1864, № 7076); Сіяч ходив по ниві, брав рукою зерно з мішка або з короба...  Словник української мови в 11 томах
7. короб — (нім.) Середня частина дерев'яних різьблених вівтарів, які робилися в Південній Німеччині на поч. XVI ст. у вигляді К., де розміщались вирізані з дерева і пофарбовані фігури. У святкові дні розкривались і розписні бокові стулки.  Архітектура і монументальне мистецтво
8. короб — Короб, -ба м. Родъ корзины, ящика изъ дуба или прутьевъ. Коробом Сонце, спіном дощ. Ном. № 571.  Словник української мови Грінченка