коровай
КОРОВА́Й, ю, ч., етн.
Великий круглий здобний хліб із прикрасами з тіста, який печуть на весілля або на якісь інші урочистості чи свята.
Хорошії коровайниці хороший коровай бгають (Номис);
Починався весільний обряд .. печенням короваю (І. Франко);
На середньому столі стояв .. великий, спечений на всю піч з різними фантазіями коровай (Я. Качура);
Художня програма була дуже насичена. Співали, танцювали й ходили колесом .. Тягли здоровенний коровай. Ровесниці Незалежності, десятирічні дівчатка, випустили в небо голубів (Л. Костенко);
Дівчатка в національних костюмах встигли вишикуватися в рядок. Одна з них, тримаючи двома руками коровай.., несміливо рушила назустріч Марселю (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)