коровай
КОРОВА́Й, ю, ч., етн. Великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста, який печуть на весілля.
Хорошії коровайниці хороший коровай бгають (Номис, 1864, № 7156);
Починався весільний обряд.. печенням короваю (Фр., VIII, 1952, 61);
На середньому столі стояв.. великий, спечений на всю піч з різними фантазіями коровай (Кач., Вибр., 1953, 287).
Словник української мови (СУМ-11)