коронування

КОРОНУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. коронува́ти і коронува́тися.

Погоджуючись на коронування, Данило мав інше на думці – здобути військових спільників на заході, щоб стати гуртом проти татар (А. Хижняк);

Стамбул напружено очікував коронування нового султана (Р. Іваничук);

За останні чотирнадцять років тамтешні мешканці звикли, що Чеслав править ними, і його самовільне коронування сприймуть за цілком природну річ (О. Авраменко, В. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. коронування — коронува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. коронування — -я, с. Дія за знач. коронувати і коронуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коронування — Коронува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. коронування — КОРОНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. коронува́ти і коронува́тися. Погоджуючись на коронування, Данило мав інше на думці — здобути військових спільників на заході, щоб стати гуртом проти татар (Хижняк, Д. Галицький,1958, 577).  Словник української мови в 11 томах
5. коронування — Коронува́ння, -ня с. 1) Коронованіе. 2) Обрядъ принятія поваго члена въ общество парубків, состоящій въ поднятіи принимаемаго на рукахъ, пѣніи обрядовой пѣсни и затѣмъ угощеніи. КС. 1887. VIII. 767 — 768.  Словник української мови Грінченка