коронування —
коронува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
коронування —
-я, с. Дія за знач. коронувати і коронуватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
коронування —
КОРОНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. коронува́ти і коронува́тися. Погоджуючись на коронування, Данило мав інше на думці – здобути військових спільників на заході, щоб стати гуртом проти татар (А.
Словник української мови у 20 томах
коронування —
КОРОНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. коронува́ти і коронува́тися. Погоджуючись на коронування, Данило мав інше на думці — здобути військових спільників на заході, щоб стати гуртом проти татар (Хижняк, Д. Галицький,1958, 577).
Словник української мови в 11 томах
коронування —
Коронува́ння, -ня с. 1) Коронованіе. 2) Обрядъ принятія поваго члена въ общество парубків, состоящій въ поднятіи принимаемаго на рукахъ, пѣніи обрядовой пѣсни и затѣмъ угощеніи. КС. 1887. VIII. 767 — 768.
Словник української мови Грінченка