коротконогий
КОРОТКОНО́ГИЙ, а, е.
Який має короткі ноги.
На возі він здавався вищим, тепер – це коротконогий, крем'язний [кремезний] і незграбний чоловік (В. Винниченко);
Стьопа Шандрук ледве встигав за товаришем, а опецькуватий і коротконогий Омелько зовсім відстав (О. Донченко);
На нього загавкав з глибини двору коротконогий лахматий пес (Валерій Шевчук);
Пригода тут-таки знайшла мене: присадкувата й червоногуба мулатка, коротконога і в короткій спідниці,.. обвішана брязкальцями, в обшитому блискітками тісному декольте (Ю. Андрухович);
// Який має короткі ніжки (у 1 знач.).
Коротконогий стілець.
Словник української мови (СУМ-20)