кортик

КО́РТИК, а, ч.

Вид холодної ко́лючої зброї – вузький, короткий кинджал, який носять на поясі офіцери військово-морського та військово-повітряного флоту.

Адмірал .. поправив кортик, зібрався йти (О. Гончар);

Я не нажив маєтків за час воєн, у яких довелося мені ризикувати життям, тому залишаю тобі на пам'ять скромний подарунок – мій адміральський кортик (В. Малик);

З того дня, як він назавжди відстебнув од шитого офіцерського пояса кортик і пішов на трактор, теща зненавиділа його (Григір Тютюнник);

Кент завів їх у низенький білий будиночок, і за хвилину вони вибігли звідти з мушкетами, кортиками та патронташами (П. Мовчан, пер. з тв. Р. Сабатіні).

Значення в інших словниках

1. кортик — ко́ртик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кортик — див. КИНДЖАЛ.  Словник синонімів Караванського
3. кортик — див. ніж  Словник синонімів Вусика
4. кортик — -а, ч. Вид холодної колючої зброї у формі вузького, короткого кинджала, що його носять офіцери військово-морського та військово-повітряного флоту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кортик — Кинджал  Словник чужослів Павло Штепа
6. кортик — ко́ртик (від італ. coltello – ніж) прямий кинджал з вузьким клинком. Особиста зброя адміралів, генералів, офіцерів, мічманів, прапорщиків. К. носять переважно у військово-морському флоті.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. кортик — Ко́ртик, -ка; -тики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кортик — КО́РТИК, а, ч. Вид холодної колючої зброї у формі вузького, короткого кинджала, яку носять офіцери військово-морського та військово-повітряного флоту. Адмірал міцніше нацупив на лоба фуражку, поправив кортик, зібрався йти (Гончар, Таврія.., 1957, 587).  Словник української мови в 11 томах