кортик
КО́РТИК, а, ч.
Вид холодної ко́лючої зброї – вузький, короткий кинджал, який носять на поясі офіцери військово-морського та військово-повітряного флоту.
Адмірал .. поправив кортик, зібрався йти (О. Гончар);
Я не нажив маєтків за час воєн, у яких довелося мені ризикувати життям, тому залишаю тобі на пам'ять скромний подарунок – мій адміральський кортик (В. Малик);
З того дня, як він назавжди відстебнув од шитого офіцерського пояса кортик і пішов на трактор, теща зненавиділа його (Григір Тютюнник);
Кент завів їх у низенький білий будиночок, і за хвилину вони вибігли звідти з мушкетами, кортиками та патронташами (П. Мовчан, пер. з тв. Р. Сабатіні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кортик — ко́ртик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кортик — див. КИНДЖАЛ. Словник синонімів Караванського
- кортик — див. ніж Словник синонімів Вусика
- кортик — -а, ч. Вид холодної колючої зброї у формі вузького, короткого кинджала, що його носять офіцери військово-морського та військово-повітряного флоту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кортик — Кинджал Словник чужослів Павло Штепа
- кортик — ко́ртик (від італ. coltello – ніж) прямий кинджал з вузьким клинком. Особиста зброя адміралів, генералів, офіцерів, мічманів, прапорщиків. К. носять переважно у військово-морському флоті. Словник іншомовних слів Мельничука
- кортик — Ко́ртик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кортик — КО́РТИК, а, ч. Вид холодної колючої зброї у формі вузького, короткого кинджала, яку носять офіцери військово-морського та військово-повітряного флоту. Адмірал міцніше нацупив на лоба фуражку, поправив кортик, зібрався йти (Гончар, Таврія.., 1957, 587). Словник української мови в 11 томах