кортячка
КОРТЯ́ЧКА, и, ж., розм.
Сильне, нестримне бажання.
Бідного парубка Тимофія напала кортячка женитися (з казки);
Хоч він не заспокоїв хвилевої кортячки, то все ж таки вона скоро відступила від нього (Марко Черемшина);
– От мене звідтоді й прозивають Летючим. – І не кинув своєї мрії? – Ще дужче кортячка розбирає літати (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)