корчомаха
КОРЧОМА́ХА, и, ж., розм.
1. Збільш. до корч¹ 1.
Учитель уже забрьохався по вуха. Він важко дихав, плутаючись по підводних корчомахах (О. Гончар);
Жінка звертала на мене уваги не більше, аніж на яку-небудь корчомаху, яка пливе озером (Л. Кононович).
2. Груба, крива або сучкувата палиця.
Не роздумуючи, Михайло пірнув під одне з ліжок, умостив біля себе корчомаху й причаївся (П. Загребельний);
Я теж роззувся, почепив наплічник на корчомаху (М. Дочинець).
Словник української мови (СУМ-20)