корчомаха
КОРЧОМА́ХА, и, ж., діал.
1. Збільш. до корч 1.
Учитель уже забрьохався по вуха. Він важко дихав, плутаючись по підводних корчомахах (Гончар, І, 1954, 437).
2. Груба, крива або сучкувата палиця.
Не роздумуючи, Михайло пірнув під одне з ліжок, умостив біля себе корчомаху й причаївся (Загреб., Європа 45, 1959, 42).
Словник української мови (СУМ-11)