корчований

КОРЧО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до корчува́ти.

Простяг [старий] вузлуваті чорні руки, схожі на покручене коріння старих корчованих ним пнів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 102).

Значення в інших словниках

1. корчований — корчо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. корчований — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до корчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корчований — КОРЧО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до корчува́ти. Простяг [старий] вузлуваті чорні руки, схожі на покручене коріння старих корчованих ним пнів (І.  Словник української мови у 20 томах