косматий
КОСМА́ТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що кошла́тий; пелехатий.
Неслися з долини дивні голоси .. стоячих при огнищах чорних, косматих людей (І. Франко);
Космата рука вхопила її за руку і здавила до болю (Юліан Опільський);
Його лице було сіре й зім'яте, мов стара ганчірка, вуха мав позатикані ватою, череп лисий та жовтий.. і молошну космату бороду (І. Керницький);
Ротате, з пуголовком плескатого носа й крихітними жаринками очей під косматими бровами лице [Домовика] дитинно усміхалося (В. Дрозд);
Наварила Мелюзина зілля таємного. Довго степом й лісами ходила .. Але таки знайшла й бабу вузьку, й бабу космату, й бабу зелисту, й бабу безлисту (Н. Королева);
Чітко вирізьблювалося на тлі неба космате орляче гніздо (З. Тулуб);
Казились вітрюгани степові, І вили пси косматі (І. Муратов);
Од дощу в походах носили [запоріжці] з вовни косматі бурки (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)