кособокий
КОСОБО́КИЙ, а, е, розм.
Те саме, що кривобо́кий.
Край нього [села] сторожею стоять сірі скирти, кособокі, самітні на чорних скибах поораного поля (К. Гриб);
Ось і містечко, замерехтіли кособокі хатки міщан з барвистими віконницями (І. Кочерга);
Зупинився [Короленко], тоскно дивлячись у вікно на кобищанські краєвиди з обвітреними хижами та кособокими курятниками (І. Пільгук);
Жив скляр у невеликій кособокій хатині (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)