котрийсь
КОТРИ́ЙСЬ, а́сь, е́сь, займ., неознач.
Те саме, що яки́йсь 1.
– Це котрась тітка добувається, до твоїх покоїв (І. Нечуй-Левицький);
Котрогось дня потрапила Бронкові до рук розтріпана, засмальцьована, заяложена на ріжках сторінок книжка (Ірина Вільде);
Котрийсь із парубків зненацька починав голосно співати коломийку до танцю (Т. Масенко);
Наталки шепотіли до Катрусь: – Він, може, має в городі котрусь (Л. Костенко);
Була сподіванка, що Орік потрапив у полон до котрогось із тамтешніх племен (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)