котушка
КОТУ́ШКА, и, ч.
1. техн. Те саме, що кото́к² 3, 5.
Попід тином біг з котушкою червоноарміець і змотував чорний дріт (П. Панч);
Він шукав собі транспорту, щоб везти котушки з кабелем (О. Гончар);
Він пригальмував рукою котушку і плавно, намагаючись не шарпнути, потяг на себе спінінг (В. Шкляр);
Кумедно підстрибує котушка ниток на сталевому стержневі – бабця зшиває торбинку для гречаної крупи (Є. Пашковський).
2. ел., радіо. Прилад, що складається з порожнистої циліндричної основи з намотаним на неї дротом.
Уведення залізного сердечника підсилює магнітне поле котушки (з навч. літ.);
Возився [хлопець] з контурними котушками, конденсаторами і дротами, з яких хотів змонтувати приймач для бабусі (П. Автомонов).
3. Черевоногий молюск зі спірально закрученою в одній площині раковиною.
У молодих котушок раковина виразно завита наліво, у дорослих здається завитою направо (з наук. літ.);
Дихальний, задній і статеві отвори у котушок розташовані на лівій стороні раковини (з навч. літ.).
◇ (1) На всю (по́вну) коту́шку:
а) по-справжньому, з усією вимогливістю, строгістю і т. ін.
Щоранку майор Швечик виводив свою групу на берег затоки .. і муштрував на повну котушку (Ю. Збанацький);
б) найбільше з можливого, дуже суворо.
– Мав відбувати двадцять п'ять літ, відміряли мені тоді на всю катушку [котушку] (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)