кошара
КОША́РА, и, ж.
1. Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня.
Було собі Ягня, потішненьке таке, В кошарі не було такого (Л. Глібов);
В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський);
А отут стоїть кошара, В ній живе овець отара (М. Познанська);
Раннього недільного ранку .. вівчарі виманювали з кошар баранів із великими мідними дзвонами на шиях (І. Білик);
// рідко. Хлів для великої рогатої худоби.
На подвір'ях і кошарах ремиґали лежма воли (О. Довженко);
Як приємно простягнутися на лежанці, коли корова заведена до кошари, і кінь по сусідству з нею хрупає сіном (Н. Околітенко);
// перен., зневажл. Про будь-яке приміщення, переповнене людьми.
Еней, ввійшовши в сю кошару, Побачив там багацько душ (І. Котляревський);
З цієї кошари [в'язниці] ще ніхто не виходив (Ю. Збанацький).
2. заст. Дерев'яний фабричний будинок.
Тут і там поміж ямами здіймалися кошари або великі шопи, що були складами .. добутого матеріалу (І. Франко);
Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки (С. Ковалів);
// Житловий будинок для робітників біля фабрики, на промислі і т. ін.
– До мене підемо? .. – У вас же й сісти ніде, – мовив Грабовський. – А у нас з Миколою цілісінька тобі кошара. Та й хазяїн не стане на заваді (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)