1. Словник української мови у 20 томах

кошара

КОША́РА, и, ж.

1. Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня.

Було собі Ягня, потішненьке таке, В кошарі не було такого (Л. Глібов);

В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський);

А отут стоїть кошара, В ній живе овець отара (М. Познанська);

Раннього недільного ранку .. вівчарі виманювали з кошар баранів із великими мідними дзвонами на шиях (І. Білик);

// рідко. Хлів для великої рогатої худоби.

На подвір'ях і кошарах ремиґали лежма воли (О. Довженко);

Як приємно простягнутися на лежанці, коли корова заведена до кошари, і кінь по сусідству з нею хрупає сіном (Н. Околітенко);

// перен., зневажл. Про будь-яке приміщення, переповнене людьми.

Еней, ввійшовши в сю кошару, Побачив там багацько душ (І. Котляревський);

З цієї кошари [в'язниці] ще ніхто не виходив (Ю. Збанацький).

2. заст. Дерев'яний фабричний будинок.

Тут і там поміж ямами здіймалися кошари або великі шопи, що були складами .. добутого матеріалу (І. Франко);

Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки (С. Ковалів);

// Житловий будинок для робітників біля фабрики, на промислі і т. ін.

– До мене підемо? .. – У вас же й сісти ніде, – мовив Грабовський. – А у нас з Миколою цілісінька тобі кошара. Та й хазяїн не стане на заваді (М. Сиротюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кошара — Коша́ра: — гуртове (погане) приміщення для робітників [V] — мається на увазі казарма для робітників [IV] — тут: казарма для робітників [21] — тут: огорожа, або будка над ямою, з якої добувають нафту [15] кошари: — казарми... Словник з творів Івана Франка
  2. кошара — коша́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. кошара — (овеча) хлів, овечник, р. вівчарня, (без даху) загорода; (людська) ЖМ. казарма. Словник синонімів Караванського
  4. кошара — див. прибудова; хлів Словник синонімів Вусика
  5. кошара — -и, ж. 1》 Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня. || рідко. Хлів для великої рогатої худоби. || перен., зневажл. Про будь-яке приміщення, переповнене людьми. 2》 заст. Дерев'яний фабричний будинок. || Житловий будинок для робітників біля фабрики, на промислі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кошара — Не пускай вовка в кошару, бо розжене отару. Не приймайте лихого чоловіка до свого товариства, бо він зіпсує його. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. кошара — И, ж. Забігайлівка. Я не хочу в цю кошару йти: це — останній гендель. Словник сучасного українського сленгу
  8. кошара — Переносна загорожа для овець, яких випасають на пасовищах, збудована з тинів без даху; застосовують у гірських районах. Універсальний словник-енциклопедія
  9. кошара — ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Словник синонімів української мови
  10. кошара — Коша́ра, -ри; -ша́ри, -ша́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кошара — КОША́РА, и, ж. 1. Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня. Було собі Ягня, потішненьке таке, В кошарі не було такого (Гл., Вибр., 1957, 157); В кошарі його обливало ціле море овець (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. кошара — (укр.) Господарська будівля, призначена для утримання овець. Характерна для українського народного будівництва. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. кошара — Кошара, -ри ж. Сарай, загорода для овецъ. Чуб. VII. 394. Шух. І. 185. Чужо кошара овець не наплодить. Ном. № 9659. Сімсот овець дам з кошари. Мет. 9. Словник української мови Грінченка