кошелик

КОШЕ́ЛИК, а, ч.

Зменш. до ко́ші́ль 1, 2.

Баба Одарка пошкандибала до повітки, нагорнула в кошелик глиці, понесла до хати (О. Бердник);

Стежкою до будиночка прямував .. Іван Іванович. В руках він мав невеликого кошелика (М. Олійник);

Кочубей приніс їм спорий збанок меду, великий півмисок вуджених гусячих ніг, кошелик сушених сливок (Б. Лепкий);

Маленька дівчинка, з кошеликом писанок у почервонілих на холоді руках, жде коло брами, поки у неї візьмуть і передадуть усе те нені (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. кошелик — коше́лик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кошелик — -а, ч. Зменш. до кошіль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кошелик — КОШЕ́ЛИК, а, ч. Зменш. до ко́ші́ль. Стежкою до будиночка прямував.. Іван Іванович. В руках він мав невеликого кошелика (М. Ол., Леся, 1960, 183).  Словник української мови в 11 томах
4. кошелик — Коше́лик, -ка м. ум. отъ кошіль.  Словник української мови Грінченка