кошма
КОШМА́, и́, ж.
Те саме, що по́всть.
Він загорнув книжки в овечу кошму, ткану народним гуцульським узором (Ю. Смолич);
В перші роки сирітства діти ніколи не розлучалися, навіть спали на одній кошмі (З. Тулуб);
Старший син Атея .. просить господаря шанувати гостей і простелити для них кошму, на якій так гарно сидіти скіфові (В. Чемерис);
* У порівн. Як дивовижно змінився наш степ! Навесні, коли зійшов сніг, він був рудий і кошлатий, мов стара кошма (А. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)