кпитися
КПИ́ТИСЯ, кплю́ся, кпи́шся; мн. кпля́ться; недок., з кого – чого, над ким – чим, розм.
Те саме, що кепкува́ти.
Женися, козаче, женися, З мене, молодої дівчини, не кпися (П. Чубинський);
Поглядає відьма вкосом, Кплячись посміхає (І. Вагилевич);
Не впору був твій плач і сміх не впору, То й кпились люди з сліз і сміху твого (І. Франко);
До сусідів не хочеться. Там з нього тільки кпляться та висмівають [висміюють] (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)