кпитися
КПИ́ТИСЯ, кплю́ся, кпи́шся; мн. кпля́ться; недок., з кого — чого, над ким — чим, розм. Те саме, що кепкува́ти.
Женися, козаче, женися, З мене, молодої дівчини, не кпися (Чуб., V, 1874, 78);
Не впору був твій плач і сміх не впору. То й кпились люди з сліз і сміху твого (Фр., XIII, 1954, 127).
Словник української мови (СУМ-11)