кража

КРА́ЖА, і, ж., розм.

Крадіжка.

За кражу платив той курінь, до якого належав злодій (О. Стороженко);

– Я цілу ніч на обході, – вихвалявся сторож, радіючи, що все добре і немає ніякої кражі (Григорій Тютюнник);

За порушення міського спокою, за потурання злочинцям, які наклеюють над вікном .. пасквілі, за відьомство і кражу золота Абрекову посадили в Пекарську вежу (Р. Іваничук);

Сусіда саме, приховавши кражу, Уже до сну збирався (Б. Олійник).

Значення в інших словниках

1. кража — кра́жа іменник жіночого роду крадіж арх.  Орфографічний словник української мови
2. кража — -і, ж., заст. Крадіж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кража — Крадіж, крадіжка, злодійство  Словник чужослів Павло Штепа
4. кража — КРАДІ́Ж (таємне привласнення чужих речей, грошей тощо), КРАДІ́ЖКА, ПОКРА́ЖА, КРА́ЖА, ЗЛОДІ́ЙСТВО, ЗЛОДІ́ЙЩИНА розм. Бачить він, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (казка); Пшепшинський..  Словник синонімів української мови
5. кража — КРА́ЖА, і, ж., заст. Крадіж. За кражу платив той курінь, до якого належав злодій (Стор., І, 1957, 274).  Словник української мови в 11 томах