кража
КРА́ЖА, і, ж., розм.
Крадіжка.
За кражу платив той курінь, до якого належав злодій (О. Стороженко);
– Я цілу ніч на обході, – вихвалявся сторож, радіючи, що все добре і немає ніякої кражі (Григорій Тютюнник);
За порушення міського спокою, за потурання злочинцям, які наклеюють над вікном .. пасквілі, за відьомство і кражу золота Абрекову посадили в Пекарську вежу (Р. Іваничук);
Сусіда саме, приховавши кражу, Уже до сну збирався (Б. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кража — кра́жа іменник жіночого роду крадіж арх. Орфографічний словник української мови
- кража — -і, ж., заст. Крадіж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кража — Крадіж, крадіжка, злодійство Словник чужослів Павло Штепа
- кража — КРАДІ́Ж (таємне привласнення чужих речей, грошей тощо), КРАДІ́ЖКА, ПОКРА́ЖА, КРА́ЖА, ЗЛОДІ́ЙСТВО, ЗЛОДІ́ЙЩИНА розм. Бачить він, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (казка); Пшепшинський.. Словник синонімів української мови
- кража — КРА́ЖА, і, ж., заст. Крадіж. За кражу платив той курінь, до якого належав злодій (Стор., І, 1957, 274). Словник української мови в 11 томах