край

КРАЙ¹, ю, ч.

1. Лінія, що обмежує поверхню чого-небудь, а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець (див. кіне́ць¹ 1).

Він підбіг до краю покрівлі і скочив униз зручно й легко, як кіт (М. Коцюбинський);

– Бери, Іване, невід за один край та закидай, – порядкував пан (Панас Мирний);

Відчувши величезну втому, сідає [Володимир] на край постелі (О. Довженко);

* Образно. Краєм думки тішив себе: може, то міліція по бандитах стріляла! (І. Муратов);

Вона [пустеля] впирається в небо мертвотними жовтими тонами, і, здається, там і є край світу (М. Стельмах);

Узвiз перед мостом було тiльки з одного краю вталовано, а з другого – лежала брилами свiжа земля (Б. Антоненко-Давидович);

// Верхній зріз стінок посудини, яких-небудь заглиблень і т. ін.

О. Хведор [Федір] зареготавсь, наливаючи горілки в чарку, аж горілка перелилась через край (І. Нечуй-Левицький);

Упевнено дерлись [татари] на гори, .. ставлячи на край безодні ноги з певністю гірських мулів (М. Коцюбинський);

* Образно. А ранок наливає В прозору чашу, що країв не має, Рожевого цілющого вина (М. Рильський);

// Найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця.

Тим часом Кирила повели аж на край міста (М. Коцюбинський);

Сюди, на край Галичини, вiн доплiвся з необхiдностi, а ця обставина – перша ластiвка банкротства моди та iдей (Р. Андріяшик).

2. розм. Те саме, що шмато́к 1, 2.

Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (Номис);

От ми купимо будинок, Добрих коней, поля край (Я. Щоголів).

3. чому. Закінчення, припинення якоїсь дії, стану.

Пора й перестати, бо є кінець сльозам, є край і лементові (Панас Мирний);

[Гелен:] Люди не стихії, і лиху й гніву людському є край (Леся Українка);

На берегах Сиваша лунає залізний гомін будівництва, прийшов край віковій тиші і дрімоті (І. Цюпа);

// кому і без дод. Закінчення чийогось життя; смерть.

І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде (П. Грабовський);

– Ти тоді певний був, що мені настав край, бо машина моя вся взялася вогнем (Ю. Яновський);

// у знач. пред. Усе закінчено.

Крик нестримного відчаю вирвався з чиїхось грудей: – Край! Ми – оточені!!! (О. Гончар).

4. Те саме, що краї́на 1, 2.

В чужім краю звичаю не знаю (прислів'я);

Усіх кличе [Остап]: – Ходім, браття, за край воювати! (Марко Вовчок);

Як щирі народу свого громадяни, За край ми повинні гадать! (П. Грабовський);

З Дунаю шлях лушпайок лежить через моря на край світу.

5. Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона.

Легенький вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний);

Звенигородський повіт – пишний куточок України, край садків (І. Нечуй-Левицький);

Летіли понад морем раз лелеки до вирію, до південних країв (Б.-І. Антонич);

Там журавлиний ключ летить, Озерний край вітаючи (М. Нагнибіда);

// тільки мн., у сполуч. з присв. займ. Про місцевість, у якій хтось проживає, з якої хтось походить.

Він мав заїхати в ваші краї і казав, що завезе Вам книжки (В. Самійленко);

І Давид кинувся: – Що, встаєте [дівчата]? – Та ми до Вербівки брали квитки, бо до Ганівки ж дорого. А тут уже свої краї – пішки підемо (А. Головко);

Тут [Галлія, Іспанія] .. безліч топонімів, які свідчать про довге перебування в цих краях слов'ян (І. Білик);

Тлумачиш назви свого краю, гір і долин, річок і нив. Яке я слово не спитаю, а ти його вже й пояснив (Д. Білоус).

6. Велика адміністративно-територіальна одиниця.

Зараз багато географічних назв Краснодарського краю мають татарське походження: річка Чолбаси – ківш води, Бейсу – головна річка (Д. Білий);

Алтайський край.

(1) Край не́ба – те саме, що крайне́бо 1.

Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба і до живих завітала (Леся Українка);

Край неба запалав червоною загравою. Сходило сонце (О. Іваненко);

На сході піднімався край неба (В. Малик);

Рі́дна (моя́, своя́ і т. ін.) краї́на <�Роди́ма (рі́дна) сторона́> <�Рі́дний (роди́мий) край> див. краї́на;

(2) Те́плі краї́ (краї́ни) – південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи; вирій.

Налетіли птахи з теплих країв, заспівали й защебетали (Марко Вовчок);

Тільки вітер прилине нізвідки і знову сховається в теплі краї (І. Андрусяк);

– Полетимо над горами і теплими країнами, де сонце ще прекрасніше, де завжди літо і весь рік цвітуть квіти (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена).

○ Без кінця́ і [без] кра́ю <�Без кінця́-кра́ю> див. кіне́ць¹;

(3) Без кра́ю:

а) (у знач. присл.) дуже, надзвичайно.

Левантина ще не спала, знеможена без краю своїми думками (Б. Грінченко);

Тодозя вгадала, що її краса втратила силу, втратила чари, котрими вона колись .. без краю так чарувала князя (І. Нечуй-Левицький);

Панно Анельо... Скажу відразу: я вас кохаю... кохаю щиро, без краю, цілим серцем кохаю... (М. Коцюбинський);

Ну, бувайте здорові [Драгоманов], а то я розбазікалась без краю (Леся Українка);

Цей автограф звеселив мене без краю! (О. Іваненко);

б) (у знач. прикм.) суцільний, безконечний.

І ти, білолиций. По синьому небу вийдеш погулять – .. і будеш сіять, Як над Вавилоном, над його садами І над тим, що буде з нашими синами. Ти вічний без краю!.. (Т. Шевченко);

Нудьга без краю, серце гасне (П. Грабовський);

Найкрасномовніший із Ромулових чад .. Мій Марку Туллію! Хвала тобі без краю (М. Зеров);

в) (у знач. присл.) безперестанку, безперервно.

З неба темного невпинно ллється дощ без краю (Леся Українка);

Час тягнувся мляво, без краю (І. Багряний);

Вже з годину торохкотiли друкарськi машинки, торохкотiли одноманiтно, монотонно i без краю нудно (Б. Антоненко-Давидович);

г) (у знач. прикм.) який не має видимих меж (у просторі, часі), безмежний.

Синь і синь над полями, без краю (В. Сосюра);

(4) Від (з) кра́ю [і] до кра́ю (в край), у знач. присл.:

а) (з дієсл.) по всій території, на всьому просторі; скрізь.

І дивлюсь я округ себе Од краю до краю (Я. Щоголів);

Богдан пройшов по тій землі від краю і до краю (Леся Українка);

Літери випливали з-під олівця химерні й кострубаті, заповнюючи листок від краю і до краю (Валерій Шевчук);

Зала та була велетенська, але мала дірявий дах і вибиті вікна, вітер вільно гуляв із краю в край (Ю. Винничук);

б) звідусіль, з усіх місць.

Кругом, од краю і до краю ідуть полки богатирів (В. Сосюра);

– Всі на Сиваш! Море гатити! – лунало з краю в край села по нічних вулицях, по дворах (О. Гончар);

в) повністю весь (вся, все).

Заґвалтувало село від краю до краю (Панас Мирний);

[Федір:] Ось наше царство Від краю в край (І. Франко);

Вся підлога від краю до краю і від ріжка до ріжка лежала під жовто-червоним килимом (Т. Осьмачка);

Вкраїну з краю в край проходили з боями, Червоно танув сніг в пожежах барикад (В. Сосюра);

Та вперто я тебе [медсестру] шукаю й шукатиму ще безліч літ, Пройду від краю і до краю Усю Москву і цілий світ (Л. Дмитерко);

Плацдарм закипів на десятки кілометрів, забульбився від краю до краю вибухами (О. Гончар);

г) абсолютно, без винятку.

Від краю до краю усім добра бажаю (прислів'я);

(5) До кра́ю, у знач. присл.:

а) зовсім, повністю, остаточно.

– Та й не до краю я певен, що ми утекли від загину (М. Зеров);

Перший грім, цей весняний будило, після нього земля розмерзається до краю (Ю. Яновський);

Він з'явився в найважчі дні, коли припадки виснажили мене до краю (І. Росоховатський);

б) дуже сильно, надзвичайно.

– Вийшло маленьке непорозуміння: на Маковія за бороду батю посмикав у церкві. Трошки, – додав він скромно. Зітхнув: – Ех, огидло все це мені до краю (С. Васильченко);

Я був стомлений до краю (Ю. Яновський);

В цей ранок тривога в старовірському селі зросла до краю. Багато хто не склепив очей у цю ніч (О. Довженко);

Троян, до краю напруживши увагу, зупинився біля одвірка (У. Самчук);

Нерви напружені до краю, рука міцна, погляд ясний (О. Гончар);

в) (зі сл. поговорити, порозмовляти і т. ін.) остаточно.

Вже над світом .. повернула Гашіца додому, твердо поклавши побачитись конче з Йоном та розмовитись з ним по щирості, до краю... (М. Коцюбинський);

– Як умочиш до краю серце у сю патоку, так от тоді взнаєш (В. Винниченко);

г) скільки стане сил.

Він беззбройний! Вона те знала. Ну, а коли прийдуть до них? Що ж, коли прийдуть, захищатись до краю (М. Коцюбинський);

(6) І (та й) край, з дієсл., у знач. присл. – більше нічого, і все.

Дід усе впевняв Гаїнку, а вона все не зважувалася. Якби це вона хвора була, то зараз би хильнула та й край, – і не думала б! (Б. Грінченко);

Тямущий, чортяка, а от не хоче вчитися. Казав йому, казав: як горохом об стіну. Ірже, як жеребець, та й край (В. Логвиненко);

Не можемо ми так просто повестися з Мелешком – заголосувати та й край (О. Гончар).

◇ (7) [Аж (хоч, геть)] на край сві́ту (сві́та, рідко землі́), зі сл. заслати, піти, заїхати і т. ін.:

а) дуже далеко.

– Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу (І. Нечуй-Левицький);

[Максим:] А я піду на край світу: на чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький);

Невже ніхто не відгукнеться? Маковей раптом відчув себе закинутим геть на край світу (О. Гончар);

б) (зі сл. далеко та словоспол. як можна далі) дуже, надзвичайно (далеко).

Їм [бурлакам] так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (І. Нечуй-Левицький);

Вона й подумати б не могла про те, щоб запалювати в печі вогонь. Вже ніч, то це було б видно ген-ген далеко, аж на край світу! (Є. Гуцало);

Забилися ми аж на край світу, додому далеко (В. Малик);

в) (з ким, за ким, зі сл. піти, іти і т. ін.) будь-куди, куди завгодно.

– Благослови мене, матусю, іти за ним на край світа (П. Куліш);

Боже милий, ніхто ще в житті ні разу не поцілував її в руку.., і тільки за цю велику жалість вона могла б піти за Свиридом на край землі (М. Стельмах);

[Світлана:] Він [батько] хороший... Я з ним і на край світу піду... (М. Зарудний);

Би́ти че́рез край див. би́ти;

Взя́ти (перехопи́ти) ли́шку (че́рез край) див. узя́ти;

Ви́пити / випива́ти (пи́ти) [гірку́ (по́вну)] [ча́шу] ([по́вний] ківш) [ли́ха, му́ки і т. ін.] [до кра́ю (до дна, до де́нця́)] див. випива́ти;

Да́ти че́рез край див. дава́ти;

Довести́ / дово́дити до кра́ю (до кінця́) див. дово́дити;

Дохо́дити / дійти́ [до] кра́ю (кінця́) див. дохо́дити;

(8) [І] на краю́ сві́ту:

а) у дуже віддаленому, глухому, необжитому місці.

Коли б у нього скінчились патрони, він сконав би тут [у горах] страшною повільною смертю .. Кому спало б на думку шукати живу людину тут, на краю світу? (О. Гончар);

– Для тебе я хоч на край світу полечу (Ю. Винничук);

б) де завгодно, всюди, скрізь.

– Є в одній державі золотоволоса дівка. Мені ту дівку приведеш, то я тобі одпущу вину, не приведеш, то я тебе знайду і на краю світу (з казки);

– Нехай скаже – я за їм [ним] на край світу піду! (Марко Вовчок);

Я піду на край світу, аби тобі догодити! (О. Бердник);

(9) Кра́єм (крає́чком) ву́ха:

а) (зі сл. чути, почути і т. ін.) трохи, не повністю.

Ґазди топталися один одному по ногах, аби йти ближче до нового попа та хоч краєм вуха чути, що там він таке говорить (Г. Хоткевич);

Збігалися [люди] до того місця, де маячіли вершники, щоб хоч краєм вуха почути слова, що провіщали волю козацькому роду (С. Добровольський);

Мізкував я того різдвяного дня, тиняючись руським кварталом і краєм вуха слухаючи тихі зітхання людей (Р. Іваничук);

б) (зі сл. чути, почути і т. ін.) мимохідь або випадково.

Коли хлопчик краєм вуха почув, що командування училища має намір присвоїти Маслюку звання віце-сержанта, Ігор щиро зрадів (І. Багмут);

Він якось навіть чув слова (краєчком вуха – це бува), що він Тамарі пара (П. Дорошко);

Рибалка схопить лиш краєчком вуха Розтягнутеє ідольське прокляття (П. Мовчан);

Краєм вуха він почув, що на березі відбувається незрозуміла метушня (Любко Дереш);

в) (зі сл. слухати) неуважно, незосереджено.

Русевич слухав лише краєм вуха (Ю. Шовкопляс);

Олюня щось товкла, журналістка слухала її краєм вуха, намагалася роздивитися глухоніму (Люко Дашвар);

(10) Кра́єм (крає́чком) о́ка:

а) (зі сл. помічати) між іншим, мимохідь.

Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву (О. Гончар);

Краєчком ока помічаю, що в моєї Віти, як і в мене, вже визирнули сивини з волосся (з газ.);

б) (зі сл. бачити, помічати і т. ін.) не повертаючи голови до об'єкта, що знаходиться збоку.

Марія шанобливо, але з гідністю здоровкається з Терентієм і краєчком ока помічає, що в другій кімнаті сидить над книгами Яків (М. Стельмах);

Краєчком ока помічаю на кухні заклопотану Інгу (А. Дністровий);

Глухенький дивився в поле, проте бачив Марину краєм ока (О. Гончар);

в) (зі сл. глянути, позирати і т. ін.) непомітно для інших, крадькома.

Ольга ніби непритомна, а сама краєчком ока позирає, а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник);

Краєчком ока я спостерігаю за ними [прапрадідами] (М. Білкун);

Німкеня .. краєчком ока глянула в дзеркальце і, не виявляючи ніяких ознак неспокою, повільно потягла до себе дверцята (П. Загребельний);

г) (зі сл. глянути, позирати і т. ін.) хоч трохи.

Що б він дав, щоб ще хоч краєчком ока побачити те діло [справу] (І. Багряний);

От би Крайнюкові чаїні крила хоч на день! Полинув би він у Севастополь краєм ока глянути, що там діється на полях битви (В. Кучер);

Я згадав про листiвку. Захотiлося глянути бодай краєчком ока (Р. Андріяшик);

(11) На краю́ моги́ли – перед смертю, близько до смерті.

І не бачив він [сліпець] нічого особливого в тому, що, будучи сам на краю могили, почав рятувати чужу якусь людину (Г. Хоткевич);

Стародуб мимоволі, сам не бажаючи цього, носив у душі якесь дивне почуття невисловленого жалю. Надто довго він писав цей твір, початий ще в дні юних мрій і закінчений вже на краю могили (Л. Дмитерко);

Мазепа чи справді підупав на здоров'ї, чи тільки удав, що стоїть на краю могили (Г. Колісник);

Своїм непослухом ти довів мене на край могили (О. Гончар);

(12) На краю́ прі́рви – під загрозою загибелі, краху.

Я хочу служити істині! .. Не щоденним потребам, не продажним політиканам, які привели людство на край прірви, а істині, яка може людство порятувати (П. Загребельний);

Космос ставить нас на край прірви, як дорослі птахи своє пташеня на край гнізда (О. Бердник);

Він, хоч і сильна людина, але злою іронією долі його викинуто з життя, і він раптом опинився на краю прірви (з газ.);

(13) На пере́дньому кра́ї – серед найактивніших учасників чого-небудь; попереду.

Раз чи двічі Ягнича окликали кураївські, – отже, й тут односельці та родичі на передньому краї (О. Гончар);

Недавній волжанин був завжди на передньому краї, вів за собою перші ударні бригади (П. Інгульський);

Леся Українка до останнього подиху була на передньому краї битви ідей свого часу (із журн.);

Нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) [і] кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) див. нема́;

Не ма́ти ні кінця́ ні кра́ю (кінця́-кра́ю) див. ма́ти²;

(14) Непоча́тий край чого – дуже багато.

В одному Кам'яному Броді непочатий край роботи (В. Земляк);

Глина усе ще не готова, усе ще рано загрібати її в форми і ліпити з неї вальки, роботи ще непочатий край (І. Андрусяк);

– Мене більше цікавить школа. От де непочатий край (М. Олійник);

Матеріалу для критичного дослідження, для теоретичних узагальнень непочатий край (із журн.);

Ні кінця́ ні кра́ю див. кіне́ць¹;

Обітова́на (обі́тна) земля́ (краї́на) <�Обітова́ний (обі́тний) край> див. земля́;

Перебра́ти / перебира́ти че́рез мі́ру (че́рез край) див. перебира́ти;

(15) Пере́дній край:

а) частина лінії оборони, найближча до ворога; передова.

В місті і в казармах все ніби вимерло, в штабі у командира полку залишилося всього кілька чоловік. Всіх, кого тільки можна, кинуто на передній край (В. Козаченко);

Не допитуйтесь у живих, що кожний iз них в тi страшнi часи робив: чи стояв у блiндажi переднього краю, чи пiдносив на переднiй край набої (Остап Вишня);

– Підступи до переднього краю не прикриті, – каже худорлявий червоноармієць, котрий веде нашу групу (Є. Доломан);

– Опустився я ледве не на голови фашистам – в окоп переднього краю (В. Малик);

б) найбільш важлива ділянка роботи, господарства, науки і т. ін.

Розповідаючи про передній край лінґвістики, фон Лібіх, як завжди, мислив широко і глобально (Любко Дереш);

Передній край сучасної науки;

Перелива́ти / перели́ти [ча́шу] че́рез край (че́рез ві́нця) див. перелива́ти;

Перелива́тися / перели́тися че́рез кра́й (че́рез ві́нця) див. перелива́тися;

Перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.) див. перехо́дити;

Підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) заві́су (край заві́си) див. підніма́ти;

Покла́сти (положи́ти) край (кіне́ць) див. покла́сти¹;

Привести́ на край безо́дні див. приво́дити;

(16) Прихо́дить (настає́) / прийшо́в (наста́в) край (кіне́ць):

а) (чому) що-небудь закінчується.

Вже ж хоч і як довго час той тягся, а таки й йому край приходив (Б. Грінченко);

Роби і роби, а що заробила?.. Та не вічна ж вона йому полонянка, коли-небудь мусить таки прийти цьому край! (О. Гончар);

Невже усім моїм материнським стражданням настав край? (В. Логвиненко);

Бесіда вкорочує час і все ж не так швидко, як хотілося б. Та всьому настає край (Д. Міщенко);

Якщо вже до краю приходить деспотизм, то хай він буде найжорстокіший (Р. Іваничук);

б) (кому) хто-небудь помирає.

– Тоді певний був, що мені настав край, бо машина моя вся взялася вогнем (Ю. Яновський);

Вже не раз важка хвороба валила комісара в ліжко. Іноді злі язики плескали, що це вже прийшов йому кінець (Ю. Збанацький);

в) (кому) хто-небудь опиняється в скрутному або безвихідному становищі.

– Час мені, мамо,.. подаватись десь із Вітрової Балки. На завод чи на шахту. – .. Думаєш, туди люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде (А. Головко);

Стоя́ти над безо́днею (край безо́дні) див. стоя́ти;

Сяга́ти че́рез кра́й див. сяга́ти;

Хоч з ха́ти (на край сві́ту) тіка́й див. тіка́ти;

(17) Че́рез край – понад міру, дуже багато.

[Виборний:] Не стидно, хоть на сватанні і через край смикнув окаянної варенухи (І. Котляревський);

Горілки не вживав [Кузьма Трохимович] так, щоб через край (Г. Квітка-Основ'яненко);

Співай [поете], та тільки щоб несумно, Бо в вік наш поступу журитись через край І непрактично, й нерозумно (В. Самійленко);

Моє обурення росте через край (С. Васильченко);

Зараз в цiй скрутi вiн став ще дорожчий для неї, нiжнiсть до нього росла, гаряче почуття вихоплювалось з душi через край (О. Гончар);

Марлі було нудно через край (І. Карпа);

(18) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] з голо́дного кра́ю – дуже голодний.

Для мене, здається, готувався .. справжній бенкет, так наче я .. приїхав з голодного краю (М. Коцюбинський);

– Ясно, – басовито сказав Юрко, – чого там. Що ми, з голодного краю, чи що? (Г. Усач).

КРАЙ², прийм., з род. в.

Уживається при вказуванні на місцезнаходження предмета поблизу іншого; біля, коло.

Хата була третя од кінця й стояла край вишневого садочка (І. Нечуй-Левицький);

За морем степ, край моря степ, В степах волох з шатрами ходить (Л. Боровиковський);

Там лірник сидів собі долі, – край нього Поводар, хлоп'ятко малеє (Леся Українка);

Сини по наймах, по заробітках розійдуться. І знов сама, одна-однісінька, як трухлява верба край дороги (А. Головко);

Край берега стирчала трухлява гілка, чорнильно-чорна (В. Близнець).