крамарський
КРА́МА́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до кра́ма́р.
Білі крамарські руки тільки мигтіли перед рудими бородами (М. Коцюбинський);
Взявся він до крамарської родини хтозна-звідки (В. Підмогильний);
Поки жива земля, поки на ній живуть.., Клопоти крамарські її [поезію] ще не заб'ють (В. Самійленко);
Нащадок взявся за крамарський короб, Пішов, як дід, по селах і лісах (М. Зеров);
Крамарських суден запорожці.., треба гадати, захоплювали чимало (І. Карпа);
// Власт. крамареві, крамарям.
Червоні кролячі очі видавали лукаву душу... Писарська каверза побраталася у них з крамарськими хитрощами (Панас Мирний);
Крамарську вдачу ніяк не могла заховати так легко набута коштовною сукнею удавана аристократичність (Гео Шкурупій);
Такої мiри любовi до життя i подвигу, такої пристрастi перемоги не видавити вам iз своїх крамарських душ i не купити нi за яке золото (О. Довженко).
2. Стос. до крамарства (у 1, 2 знач.).
Загнибіда говорив про свої крамарські діла, кого і коли накрив, як і його накривали (Панас Мирний);
// Признач. для торгівлі.
Була то .. звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Леся Українка);
На ринку виростали шатра крамарські, наче гриби по дощі (А. Чайковський).
Словник української мови (СУМ-20)