крамарський

КРА́МА́РСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до кра́ма́р.

Білі крамарські руки тільки мигтіли перед рудими бородами (М. Коцюбинський);

Взявся він до крамарської родини хтозна-звідки (В. Підмогильний);

Поки жива земля, поки на ній живуть.., Клопоти крамарські її [поезію] ще не заб'ють (В. Самійленко);

Нащадок взявся за крамарський короб, Пішов, як дід, по селах і лісах (М. Зеров);

Крамарських суден запорожці.., треба гадати, захоплювали чимало (І. Карпа);

// Власт. крамареві, крамарям.

Червоні кролячі очі видавали лукаву душу... Писарська каверза побраталася у них з крамарськими хитрощами (Панас Мирний);

Крамарську вдачу ніяк не могла заховати так легко набута коштовною сукнею удавана аристократичність (Гео Шкурупій);

Такої мiри любовi до життя i подвигу, такої пристрастi перемоги не видавити вам iз своїх крамарських душ i не купити нi за яке золото (О. Довженко).

2. Стос. до крамарства (у 1, 2 знач.).

Загнибіда говорив про свої крамарські діла, кого і коли накрив, як і його накривали (Панас Мирний);

// Признач. для торгівлі.

Була то .. звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Леся Українка);

На ринку виростали шатра крамарські, наче гриби по дощі (А. Чайковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me