красавка
КРАСА́ВКА, и, ж.
Те саме, що беладо́на.
Я навіть для міцності підпустив красавки. Її вивареної смоли магрібінці як насмокчуться, то не тільки дурні стають, а й ні чорта не бачать! (Ю. Логвин);
Він сказав, дивлячись у вікно, заставлене горщечками з геранню, красавкою та ще якимись вазонами: – Питають: про бандерівців чи мельниківців хочете фільм... фільмувати? (Г. Тарасюк);
Слід пам'ятати про неприпустимість самостійного застосування красавки (з наук.-попул. літ.);
У 1813 р. французькі солдати армії Наполеона отруїлися ягодами красавки, і багато хто з них загинув (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)