краса

КРАСА́, и́, ж.

1. Властивість, якість гарного, прекрасного.

Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці (Панас Мирний);

Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І. Франко);

Боротьба за чистоту, красу і багатство української мови .. – це наша спільна справа (М. Рильський);

Люди вiдвикають од сонця, пам'ять не сприймає краси мiста (Р. Андріяшик);

Цвітіння дерев найніжніша пора, найвище зусилля краси і добра (Ю. Андрухович).

2. Те саме, що окра́са 2.

Ви [Панас Мирний], найбільш шанований мною письменник український, сила й краса літератури нашої (М. Коцюбинський);

Шумить, шумить тайгою чорний бір, .. В дрімуче лоно радо він приймає: Тут нації краса і гордий квіт (Ю. Клен);

Амвросій Бучма, друг наш Бронек – Народу гордість і краса! (М. Рильський);

З кріпосної брами вилетів гусарський полк, краса всіх кінних полків (О. Довженко).

3. Гарна, приваблива зовнішність; врода (у 2 знач.).

Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі? (Т. Шевченко);

Під деревом .. стояла дивної краси висока молода красуня в білому убранні (І. Нечуй-Левицький);

Стрункий, весь зітканий із м'язів, він їй здавався живим втіленням сили й краси... (М. Руденко);

Жила в їднім [однім] селі дівчина краси неписаної (В. Лис);

– Я бачила .. невиданої краси дівчину (Р. Іваничук).

4. заст. Красуня.

А Катря й не чує: – Чому не прийшов? Чому його нема? – Не знаю, не знаю, моя красо! (Марко Вовчок);

Групи незайнятої молоді стояли по обох боках входу, .. обіймаючи критичними поглядами кожну нову .. красу (І. Франко);

Краса несказанна була та цариця (Дніпрова Чайка).

(1) В усі́й (по́вній) красі́ – в усій величі, в усьому блиску або виявленні.

Коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (М. Коцюбинський);

– Хіба не буває, що в одному-єдиному вчинку людина розкривається в усій своїй душевній красі!? (А. Головко);

Інна твердо вирішила з'явитися перед гостями в усій своїй красі (О. Авраменко, В. Авраменко);

Леви та тигри грілися на сонці, виставивши себе в усій красі (А. Кокотюха).

Значення в інших словниках

1. краса — (сукупність гарного) красота, (про людину) врода, вродливість.  Словник синонімів Полюги
2. краса — краса́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. краса — (людська) врода, вродливість, р. ліпота; (усе гарне) як ім. прекрасне; П. велич, блиск; (літератури, хто) оздоба, прикраса; (- жінку) красуня.  Словник синонімів Караванського
4. краса — Врода, красота, ліпота, пишність, пишнота, розкіш (перен.), чудо Фразеологічні синоніми: невимовна краса; несказанна краса  Словник синонімів Вусика
5. краса — -и, ж. 1》 Властивість, якість гарного, прекрасного. 2》 Оздоба, прикраса кого-, чого-небудь; слава. 3》 Гарна, приваблива зовнішність; врода. 4》 заст. Красуня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. краса — Дав Бог красу від самого квасу. І бідні бувають вродливими, хоч у злиднях виросли. Краса дре носа. Краса доводить до гордости. Краса лиця — це половина приданого. Вродливої дівчини не питають про придане, так беруть. Краса потягне більше, як ярем волів.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. краса — КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА (УРО́ДА рідше) розм. — Яка тут краса, яка пишнота на левадах! — промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо!...  Словник синонімів української мови
8. краса — КРАСА́, и́, ж. 1. Властивість, якість гарного, прекрасного. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці (Мирний, І, 1949, 128); Як я люблю тебе, мій рідний краю. Як я люблю красу твою, твій люд (Фр.  Словник української мови в 11 томах