краса

КРАСА́, и́, ж.

1. Властивість, якість гарного, прекрасного.

Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці (Панас Мирний);

Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І. Франко);

Боротьба за чистоту, красу і багатство української мови .. – це наша спільна справа (М. Рильський);

Люди вiдвикають од сонця, пам'ять не сприймає краси мiста (Р. Андріяшик);

Цвітіння дерев найніжніша пора, найвище зусилля краси і добра (Ю. Андрухович).

2. Те саме, що окра́са 2.

Ви [Панас Мирний], найбільш шанований мною письменник український, сила й краса літератури нашої (М. Коцюбинський);

Шумить, шумить тайгою чорний бір, .. В дрімуче лоно радо він приймає: Тут нації краса і гордий квіт (Ю. Клен);

Амвросій Бучма, друг наш Бронек – Народу гордість і краса! (М. Рильський);

З кріпосної брами вилетів гусарський полк, краса всіх кінних полків (О. Довженко).

3. Гарна, приваблива зовнішність; врода (у 2 знач.).

Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі? (Т. Шевченко);

Під деревом .. стояла дивної краси висока молода красуня в білому убранні (І. Нечуй-Левицький);

Стрункий, весь зітканий із м'язів, він їй здавався живим втіленням сили й краси... (М. Руденко);

Жила в їднім [однім] селі дівчина краси неписаної (В. Лис);

– Я бачила .. невиданої краси дівчину (Р. Іваничук).

4. заст. Красуня.

А Катря й не чує: – Чому не прийшов? Чому його нема? – Не знаю, не знаю, моя красо! (Марко Вовчок);

Групи незайнятої молоді стояли по обох боках входу, .. обіймаючи критичними поглядами кожну нову .. красу (І. Франко);

Краса несказанна була та цариця (Дніпрова Чайка).

(1) В усі́й (по́вній) красі́ – в усій величі, в усьому блиску або виявленні.

Коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (М. Коцюбинський);

– Хіба не буває, що в одному-єдиному вчинку людина розкривається в усій своїй душевній красі!? (А. Головко);

Інна твердо вирішила з'явитися перед гостями в усій своїй красі (О. Авраменко, В. Авраменко);

Леви та тигри грілися на сонці, виставивши себе в усій красі (А. Кокотюха).