краса

краса́

-и, ж.

1》 Властивість, якість гарного, прекрасного.

2》 Оздоба, прикраса кого-, чого-небудь; слава.

3》 Гарна, приваблива зовнішність; врода.

4》 заст. Красуня.

Значення в інших словниках

1. краса — (сукупність гарного) красота, (про людину) врода, вродливість.  Словник синонімів Полюги
2. краса — краса́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. краса — (людська) врода, вродливість, р. ліпота; (усе гарне) як ім. прекрасне; П. велич, блиск; (літератури, хто) оздоба, прикраса; (- жінку) красуня.  Словник синонімів Караванського
4. краса — Врода, красота, ліпота, пишність, пишнота, розкіш (перен.), чудо Фразеологічні синоніми: невимовна краса; несказанна краса  Словник синонімів Вусика
5. краса — КРАСА́, и́, ж. 1. Властивість, якість гарного, прекрасного. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці (Панас Мирний); Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.  Словник української мови у 20 томах
6. краса — Дав Бог красу від самого квасу. І бідні бувають вродливими, хоч у злиднях виросли. Краса дре носа. Краса доводить до гордости. Краса лиця — це половина приданого. Вродливої дівчини не питають про придане, так беруть. Краса потягне більше, як ярем волів.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. краса — КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА (УРО́ДА рідше) розм. — Яка тут краса, яка пишнота на левадах! — промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо!...  Словник синонімів української мови
8. краса — КРАСА́, и́, ж. 1. Властивість, якість гарного, прекрасного. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці (Мирний, І, 1949, 128); Як я люблю тебе, мій рідний краю. Як я люблю красу твою, твій люд (Фр.  Словник української мови в 11 томах