краснопис
КРАСНО́ПИС, у, ч.
Те саме, що калігра́фія.
Це був урок краснопису (О. Іваненко);
– Тарасе! Ти дряпаєш, як курка лапою, – оцінювала мій “краснопис” Ніна Іванівна (П. Автомонов);
У музейному залі, котрий відчиняють лише під час великих урочистостей, зберігаються вицвілі документи, написані специфічним, розробленим ще черницями ордену Слухняних Дружин, краснописом (І. Роздобудько);
[Гамлет:] Колись я сам, як і вельможі наші, Вважав краснопис за негожу річ І намагавсь забути цю науку (Л. Гребінка, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови (СУМ-20)