кращати
КРА́ЩАТИ, аю, аєш, недок.
Ставати кращим, набувати кращої якості; поліпшуватися.
Мріями та розмовами кращало життя Максимові та Марусі (Б. Грінченко);
Дзвінка дівоча пісня .. лунає десь у зелених горах. Вище – кругозір ширшає, кращає (М. Коцюбинський);
Очі блиснули зірницею: гра налагоджується, кращає (С. Васильченко);
В армії він був... – От де, – каже, – годують добре! І проста їжа, а чуєш, як здоров'я від неї кращає (Д. Бузько);
Як Дніпро і Конка замерзнуть, тоді шляхи кращають (Ю. Яновський);
При цих думках настрій його все кращав (Григорій Тютюнник);
// Ставати вродливішим, гарнішим.
Що більш виростав той хлопчик, то він кращав (Марко Вовчок);
– Не старіється дружина мойого брата, не старіється, а кращає днем і роком (Б. Лепкий);
Її чорняве обличчя більшає і кращає (М. Стельмах);
Мудрiшали звiрi в хащах, i кращали люди (І. Жиленко).
Словник української мови (СУМ-20)