кращати
КРА́ЩАТИ, аю, аєш, недок. Ставати кращим, набувати кращої якості; поліпшуватися.
Дзвінка дівоча пісня.. лунає десь у зелених горах. Вище — кругозір ширшає, кращає (Коцюб., III, 1956, 44);
Як Дніпро і Конка замерзнуть, тоді шляхи кращають (Ю. Янов., І, 1954, 75);
При цих думках настрій його все кращав (Тют., Вир, 1964, 61);
// Ставати вродливішим, гарнішим.
Що більш виростав той хлопчик, то він кращав (Вовчок, І, 1955, 346);
Її чорняве обличчя більшає і кращає (Стельмах, І, 1962, 131).
Словник української мови (СУМ-11)