краще
КРА́ЩЕ, присл.
1. Вищ. ст. до га́рно, до́бре 1, 3 і хо́роше; ліпше. .
Ніхто краще за неї не гаптував у п’яльцях (Мирний, IV, 1955, 337);
Вона дівчина бідна, але завжди вбирається краще від господарських дочок (Л. Укр., III, 1952, 478);
Добре нам мати на світі хорошого друга, Друзів — ще краще (Рильський, III, 1961, 200);
// у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого.
Хворому стало краще.
Тим кра́ще — тим сприятливіше, тим вдаліше, щасливіше для когось.
[Лікар:] Прочитає [панночка] останнє слово науки і думає, що вже всю мудрість проглинула. По-моєму, чим менше панночка книжок читає, тим краще (Л. Укр., II, 1951, 40).
2. у знач. част. Уживається для підкреслення переваги чогось над чимось; ліпше.
Ходімо краще додому.
Словник української мови (СУМ-11)