кращенький
КРА́ЩЕНЬКИЙ, а, е.
Пестл. до кра́щий.
Через тиждень в неділю Балабушиха з дочкою сподівались візита од Шмідтів: обидві причепурились, наділи кращенькі сукні, й все сиділи в залі та виглядали в вікна (І. Нечуй-Левицький);
Мудрує братія – як би це затягти у кущі дубка якого кращенького, поки діда нема (Г. Хоткевич);
Звикли брати, що їх люблять-голублять, що про них дбають, що їм усе кращеньке, що для них – хоч зірку з неба (С. Єфремов).
Словник української мови (СУМ-20)