краяння

КРА́ЯННЯ, я, с.

Дія за знач. кра́яти.

Іван зрікся рідного батька. І ні жалю, ні каяття, ні краяння душі (П. Загребельний);

Вид у плити був моторошний – мармур у різних напрямах пересікали подряпини, як на дошці для краяння м'яса (В. Єшкілєв);

Закінчується перший день весілля краянням короваю і обдаруванням молодих (з наук. літ.);

У краянні тканини для кімоно використовують зазвичай прямокутні форми, що відрізняються від європейських аналогів зі складними заокругленими формами (з навч. літ.);

* Образно. Ділення ніколи не дасть нам певності і завсігди [завжди] буде самовільним краянням живих стоп музикальних (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. краяння — кра́яння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. краяння — -я, с. Дія за знач. краяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. краяння — кра́яння крав. викроювання: При краянню треба пам'ятати про те, щоби допустити заклади як до довжини, так в боках передка, гальсу, рамени і куска пахи, як рівно ж і плечей горою і до пахи (Повний курс)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. краяння — КРА́ЯННЯ, я, с. Дія за знач. кра́яти. Віра Павлівна не справлялася сама з краянням (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 197).  Словник української мови в 11 томах
5. краяння — Краяння, -ня с. 1) Разрѣзываніе. Желех. 2) Кройка.  Словник української мови Грінченка