кревняк
КРЕВНЯ́К, а́, ч., діал.
Родич (у 1 знач.).
В святковому вбранні... виходять царські кревняки (Дніпрова Чайка);
В трипільському житлі жили родичі, кревняки, але для кожної малої родини виділялась окрема камера, окремий покій (В. Домонтович);
– Не забувай, воєводо: уличі ходили разом із нами на ромеїв, вони – наші кревняки. (Д. Міщенко);
* Образно. У надра крові входять наші кревняки (П. Мовчан);
Вони були кревняками пiтьми, рiдними її дiтьми; пiтьма ними комашилася (Р. Федорів).
Словник української мови (СУМ-20)