кревно
КРЕ́ВНО, присл., розм.
1. Те саме, що кро́вно.
З тобою недолі нас кревно з'єднали (М. Старицький);
Любить і звір свою дитину. Але поріднитися душею, а не кревно може тільки людина (О. Довженко).
2. Щиро, старанно, пристрасно.
Хто робить кревно, той ходить певно (прислів'я);
Ми мирні люди, та у нас серця За кожне горе кревно вболівають (Л. Дмитерко);
– Ти знаєш, як я завжди кревно біля землі робив (М. Стельмах);
Кревно зацікавлений був великий князь у розвої науки і красних мистецтв (С. Тельнюк);
Люди уважно стежать за всіма новинами.., їх кревно турбує доля міста, в якому вони живуть (Б. Левін);
Я кревно зацікавлений у найшвидшому налагодженні зв'язку з Новою Землею (О. Авраменко);
// Дуже гірко.
Припавши до подушки, кревно і голосно заголосила [Христя] (Панас Мирний);
Вепр пішов од нас лютий і кревно ображений (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)