кревно

КРЕ́ВНО, присл., розм.

1. Те саме, що кро́вно.

З тобою недолі нас кревно з'єднали (М. Старицький);

Любить і звір свою дитину. Але поріднитися душею, а не кревно може тільки людина (О. Довженко).

2. Щиро, старанно, пристрасно.

Хто робить кревно, той ходить певно (прислів'я);

Ми мирні люди, та у нас серця За кожне горе кревно вболівають (Л. Дмитерко);

– Ти знаєш, як я завжди кревно біля землі робив (М. Стельмах);

Кревно зацікавлений був великий князь у розвої науки і красних мистецтв (С. Тельнюк);

Люди уважно стежать за всіма новинами.., їх кревно турбує доля міста, в якому вони живуть (Б. Левін);

Я кревно зацікавлений у найшвидшому налагодженні зв'язку з Новою Землею (О. Авраменко);

// Дуже гірко.

Припавши до подушки, кревно і голосно заголосила [Христя] (Панас Мирний);

Вепр пішов од нас лютий і кревно ображений (Д. Міщенко).