кревно
КРЕ́ВНО, присл., розм.
1. Те саме, що кро́вно.
Любить і звір свою дитину. Але поріднитися душею, а не кровно може тільки людина (Довж., І, 1958, 259);
З тобою [російським народом] недолі нас кревно з’єднали (Стар., Вибр., 1959, 9).
2. рідко. Щиро, старанно, пристрасно.
Хто робить кревно, той ходить певно (Укр.. присл.., 1955, 81);
Ми мирні люди, та у нас серця За кожне горе кревно вболівають (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 117);
// Дуже гірко.
Припавши до подушки, кревно і голосно заголосила [Христя] (Мирний, III, 1954, 358).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кревно — кре́вно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- кревно — присл., розм. 1》 Те саме, що кровно. 2》 рідко. Щиро, старанно, пристрасно. || Дуже гірко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кревно — КРЕ́ВНО, присл., розм. 1. Те саме, що кро́вно. З тобою недолі нас кревно з'єднали (М. Старицький); Любить і звір свою дитину. Але поріднитися душею, а не кревно може тільки людина (О. Довженко). 2. Щиро, старанно, пристрасно. Словник української мови у 20 томах
- кревно — Кре́вно і рідше кре́вне, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кревно — Кре́вно нар. см. кревне. Словник української мови Грінченка