1. Словник української мови в 11 томах

кревний

КРЕ́ВНИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що кро́вний 1-3; рідний.

І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Мирний, І, 1949, 183);

[Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Л. Укр., III, 1952, 324);

Ногайці.. женуть у неволю двадцять тисяч бранців. А це наші кревні сестри та брати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 471);

Це було тої доби, коли два кревних народи.. вчинили між себе розраду (Стар., Облога.., 1961, 4);

Кревний зв’язок; Кревна справа; *Образно. Ясно було одне — що кревні нитки, які в’язали старих інструкторів з масою, не порвалися (Мик., II, 1957, 504).

2. у знач. ім. кре́вні, них, мн. (одн. кре́вний, ного, ч.; кре́вна, ної, ж.). Те саме, що ро́дичі.

Кобза з Остапом.. попрощались із своїми кревними і потягли з сіромами в гай (Стор., І, 1957, 364);

[Xуса:] Назову тебе сестрою. [Сабіна:] Публій дуже добре знає, що ти сестри не маєш. [Xуса:] Ну, нехай своячкою чи кревною якою (Л. Укр., III, 1952, 155);

Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (Рильський, III, 1961, 241).

3. заст. Родовитий, родовий.

Плебей.. — син поштаря і швачки — дозволив собі покохати його дочку, кревну дворянку!.. (Смолич, II, 1958, 116).

4. перен. Гіркий, важкий, кривавий (про сльози, працю тощо).

Не було міри малому горю Івасевому, не було упину кревним сльозам його (Мирний, І, 1954, 270);

Дома.. нужда кревна (Манж., Тв., 1955, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кревний — кре́вний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. кревний — Рідний, кровний; (- сльози, працю) гіркий, важкий, кривавий; Б. З. родовитий, родовий <н. дворянин>; як ім. мн. КРЕВНІ, родичі. Словник синонімів Караванського
  3. кревний — див. родич Словник синонімів Вусика
  4. кревний — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що кровний 1-3); рідний. Кревний зв'язок. Кревна справа. 2》 у знач. ім. кревні, -них, мн. (одн. кревний, -ного, ч.; кревна, -ної, ж.). Те саме, що родичі. 3》 заст. Родовитий, родовий. 4》 перен. Гіркий, важкий, кривавий (про сльози, працю тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кревний — КРЕ́ВНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кро́вний 1–3; рідний. І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Панас Мирний); [Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Леся Українка); Ногайці .. Словник української мови у 20 томах
  6. кревний — кре́вний 1. родич (ср, ст): Її заслуга була в тому, що Кпим Балди ґа був її кревний по мамі. їхні мами були рідні сестри (Тарнавський З.); У тих часах одинокою карієрою галицької попадянки було подружжя. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кревний — Бодай наші кревні добре малися, а ми до них за нічим не гналися. Хай наша родина буде й багата, та щоб нам нічого в неї не позичати. Кревний, але непевний. Хоч свояк, але вірити йому не треба. Такі собі рідні, що мій отець у його вітця купив собі паця. Насміхання з далекого свояцтва. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. кревний — РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Словник синонімів української мови
  9. кревний — Кре́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кревний — Кревний, -а, -е Кровный. Упирь і непевний усім відьмам родич кревний. Ном. Кревна родина. Словник української мови Грінченка