1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

кревний

кре́вний 1. родич (ср, ст): Її заслуга була в тому, що Кпим Балди ґа був її кревний по мамі. їхні мами були рідні сестри (Тарнавський З.); У тих часах одинокою карієрою галицької попадянки було подружжя. Хто не виходив заміж, мав перед собою сумне життя “бідної кревної', що коротала вік при домі якогось священика з родини (Нова хата 1939)||кревняк

2. вул. боржник (ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кревний — кре́вний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. кревний — Рідний, кровний; (- сльози, працю) гіркий, важкий, кривавий; Б. З. родовитий, родовий <н. дворянин>; як ім. мн. КРЕВНІ, родичі. Словник синонімів Караванського
  3. кревний — див. родич Словник синонімів Вусика
  4. кревний — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що кровний 1-3); рідний. Кревний зв'язок. Кревна справа. 2》 у знач. ім. кревні, -них, мн. (одн. кревний, -ного, ч.; кревна, -ної, ж.). Те саме, що родичі. 3》 заст. Родовитий, родовий. 4》 перен. Гіркий, важкий, кривавий (про сльози, працю тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кревний — КРЕ́ВНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кро́вний 1–3; рідний. І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Панас Мирний); [Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Леся Українка); Ногайці .. Словник української мови у 20 томах
  6. кревний — Бодай наші кревні добре малися, а ми до них за нічим не гналися. Хай наша родина буде й багата, та щоб нам нічого в неї не позичати. Кревний, але непевний. Хоч свояк, але вірити йому не треба. Такі собі рідні, що мій отець у його вітця купив собі паця. Насміхання з далекого свояцтва. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. кревний — РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Словник синонімів української мови
  8. кревний — Кре́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кревний — КРЕ́ВНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кро́вний 1-3; рідний. І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Мирний, І, 1949, 183); [Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Л. Укр., III, 1952, 324); Ногайці.. Словник української мови в 11 томах
  10. кревний — Кревний, -а, -е Кровный. Упирь і непевний усім відьмам родич кревний. Ном. Кревна родина. Словник української мови Грінченка