кревний
РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Він мені й родич далекий (Марко Вовчок); Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня (І. Котляревський); І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Т. Шевченко); От недалечко живе Кіндрат. Ще трохи мій і родак (О. Ковінька); Скликав молодий ханенко Рідних, близьких, свояків (І. Франко); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (М. Рильський); Тут у мене повно кревняків (Лесь Мартович).
РІ́ДНИЙ (який має кровну спорідненість з кимсь), КРО́ВНИЙ, КРЕ́ВНИЙ розм., РОДИ́МИЙ розм.; ПИТИ́МИЙ заст.; ЄДИНОУТРО́БНИЙ книжн. (народжений тією ж матір'ю); ЄДИНОКРО́ВНИЙ, ОДНОКРО́ВНИЙ (тільки по батькові). А хто ж мою головоньку Без тебе сховає? Хто заплаче надо мною, Як рідна дитина? (Т. Шевченко); Як це буває в хорошій сім'ї, яка не забуває, що вони — кровна рідня, — стан гострої неприязні (між братами) існував недовго (Григорій Тютюнник); Тепер мені щиро скажи і повідай одверто: Справді сином родимим доводишся ти Одісею (переклад Бориса Тена); Бачу, що мені недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (Марко Вовчок); Хоч ця людина була, як то кажуть, його єдиноутробним братом, вона в той же час йому чужа (Н. Рибак).
РІДНЯ́ (рідні люди), РО́ДИЧІ, КРЕ́ВНІ розм., ПЛЕ́М'Я заст. В хаті неначе лежала на лаві мертва Мелашка, і вся рідня зійшлась на її похорон (І. Нечуй-Левицький); У хаті, на лавах, поважно сиділи люди, близькі, родичі й сусіди (Я. Качура); Кобза з Остапом.. попрощались із своїми кревними (О. Стороженко); Приїздить він до дядька, а дядина побачила та й кає: — Це ж наше плем'я їде (Словник Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- кревний — кре́вний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- кревний — Рідний, кровний; (- сльози, працю) гіркий, важкий, кривавий; Б. З. родовитий, родовий <н. дворянин>; як ім. мн. КРЕВНІ, родичі. Словник синонімів Караванського
- кревний — див. родич Словник синонімів Вусика
- кревний — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що кровний 1-3); рідний. Кревний зв'язок. Кревна справа. 2》 у знач. ім. кревні, -них, мн. (одн. кревний, -ного, ч.; кревна, -ної, ж.). Те саме, що родичі. 3》 заст. Родовитий, родовий. 4》 перен. Гіркий, важкий, кривавий (про сльози, працю тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кревний — КРЕ́ВНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кро́вний 1–3; рідний. І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Панас Мирний); [Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Леся Українка); Ногайці .. Словник української мови у 20 томах
- кревний — кре́вний 1. родич (ср, ст): Її заслуга була в тому, що Кпим Балди ґа був її кревний по мамі. їхні мами були рідні сестри (Тарнавський З.); У тих часах одинокою карієрою галицької попадянки було подружжя. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кревний — Бодай наші кревні добре малися, а ми до них за нічим не гналися. Хай наша родина буде й багата, та щоб нам нічого в неї не позичати. Кревний, але непевний. Хоч свояк, але вірити йому не треба. Такі собі рідні, що мій отець у його вітця купив собі паця. Насміхання з далекого свояцтва. Приповідки або українсько-народня філософія
- кревний — Кре́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кревний — КРЕ́ВНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кро́вний 1-3; рідний. І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Мирний, І, 1949, 183); [Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Л. Укр., III, 1952, 324); Ногайці.. Словник української мови в 11 томах
- кревний — Кревний, -а, -е Кровный. Упирь і непевний усім відьмам родич кревний. Ном. Кревна родина. Словник української мови Грінченка