1. Словник української мови у 20 томах

кревний

КРЕ́ВНИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що кро́вний 1–3; рідний.

І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Панас Мирний);

[Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Леся Українка);

Ногайці .. женуть у неволю двадцять тисяч бранців. А це наші кревні сестри та брати (З. Тулуб);

Це було тої доби, коли два кревних народи .. вчинили між себе розраду (М. Старицький);

Василь вiдчув кревний зв'язок iз намальованим на стiнi, з кожним його мазком (Р. Федорів);

– Друзі мої, я свято шаную кревні узи, закони та звичаї наших предків (О. Авраменко, В. Авраменко);

Йому [сеньйорові] здавалося, що дно океану від Кардосу до Мільво вимощене його кревними грішми (М. Білкун);

* Образно. Ясно було одне – що кревні нитки, які в'язали старих інструкторів з масою, не порвалися (І. Микитенко).

2. у знач. ім. кре́вні, них, мн. (одн. кре́вний, ного, ч.; кре́вна, ної, ж.). Родичі (див. ро́дич 1).

Кобза з Остапом .. попрощались із своїми кревними і потягли з сіромами в гай (О. Стороженко);

[Хуса:] Назову тебе сестрою. [Сабіна:] Публій дуже добре знає, що ти сестри не маєш [Хуса:] Ну, нехай своячкою чи кревною якою (Леся Українка);

Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (М. Рильський);

Вона вже друге літо в своїх кревних (І. Білик);

* У порівн. Стецько з усіма вітається, і так же йому приємно дивитися на добрі усміхнені обличчя незнайомих людей, наче це все його кревні й побратими (Е. Андієвська).

3. заст. Родовитий, родовий.

Плебей .. – син поштаря і швачки – дозволив собі покохати його дочку, кревну дворянку!.. (Ю. Смолич);

За батьківською лінією він був кревним шляхтичем, мав чим гордитися (із журн.).

4. перен. Гіркий, важкий, кривавий (у 6 знач.) (про сльози, працю і т. ін.).

Не було міри малому горю Івасевому, не було упину кревним сльозам його (Панас Мирний);

Дома .. нужда кревна (І. Манжура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кревний — кре́вний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. кревний — Рідний, кровний; (- сльози, працю) гіркий, важкий, кривавий; Б. З. родовитий, родовий <н. дворянин>; як ім. мн. КРЕВНІ, родичі. Словник синонімів Караванського
  3. кревний — див. родич Словник синонімів Вусика
  4. кревний — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що кровний 1-3); рідний. Кревний зв'язок. Кревна справа. 2》 у знач. ім. кревні, -них, мн. (одн. кревний, -ного, ч.; кревна, -ної, ж.). Те саме, що родичі. 3》 заст. Родовитий, родовий. 4》 перен. Гіркий, важкий, кривавий (про сльози, працю тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кревний — кре́вний 1. родич (ср, ст): Її заслуга була в тому, що Кпим Балди ґа був її кревний по мамі. їхні мами були рідні сестри (Тарнавський З.); У тих часах одинокою карієрою галицької попадянки було подружжя. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. кревний — Бодай наші кревні добре малися, а ми до них за нічим не гналися. Хай наша родина буде й багата, та щоб нам нічого в неї не позичати. Кревний, але непевний. Хоч свояк, але вірити йому не треба. Такі собі рідні, що мій отець у його вітця купив собі паця. Насміхання з далекого свояцтва. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. кревний — РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Словник синонімів української мови
  8. кревний — Кре́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кревний — КРЕ́ВНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кро́вний 1-3; рідний. І син, його кревная дитина, цурався батьківського духу! (Мирний, І, 1949, 183); [Мартіан:] Я мушу бути сам. Таким, як я, не можна мати кревної родини (Л. Укр., III, 1952, 324); Ногайці.. Словник української мови в 11 томах
  10. кревний — Кревний, -а, -е Кровный. Упирь і непевний усім відьмам родич кревний. Ном. Кревна родина. Словник української мови Грінченка