крещендо
КРЕЩЕ́НДО, присл., муз.
Динамічний відтінок, що означає зростання, посилення звуку.
Французький композитор і піаніст Моріс Равель розповідав про свій твір “Болеро” як крещендо для орекстру (з навч. літ.);
* Образно. Протяг [собака] на дроті через двір крещендо таку гучну ноту, що дріт обірвався! (О. Довженко);
// у знач. ім., невідм., с. Поступове збільшення сили звуку.
У вухах озивається розкішним крещендо: скрип-рип, скрип-рип, скрип-скрип-скрип-скрип... (Г. Тарасюк);
По всьому небу витанцьовували блискавки під безперервне крещендо громових перекотів (О. Авраменко, В. Авраменко);
* Образно. І дай симфоній грому, Крещендо туч важких, і клекоту, й жаги (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)