кривенький
КРИВЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до криви́й 1, 4, 5.
На одшибі, в кутку кривенький стіл (Марко Вовчок);
Хлопець вперто доглядав кривеньке деревце (В. Багірова);
Так вона довіку, дякуючи братові, зосталася кривенькою (Панас Мирний);
Дідусь пошкандибав до кручі (а ноги кривенькі босі) (В. Сосюра);
Лабда сама відчинила хвіртку гостям і кожному родичеві поцілувала руку, качечкою похитуючись на кривеньких ногах (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)