кривенький
КРИВЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до криви́й 1, 4, 5.
На одшибі, в кутку кривенький стіл (Вовчок, VI, 1956, 281);
Так вона до віку, дякуючи братові, зосталася кривенькою (Мирний, IV, 1955, 73);
Дідусь пошкандибав до кручі (а ноги кривенькі босі) (Сос., І, 1957, 60).
Словник української мови (СУМ-11)